Вірші про любов. Тексти коханим

Гортаю сторінки безмежного роману
Героїв там багато, та чужих
Сторінка за сторінкою, та марно
А зупинитись на одній - великий гріх
Пусті абзаци, спогади і сльози
Вона кохає, та любов не їх
Життя його в минулому - заноза
Ніде не заховатисm від думок сумних
Неначе у ляльковому театрі
Хтось написав сценарій не для них
Вона чекає вихід свій для нього
А він чекає на одну із них.

Наближається день з чого все почалось,
Весняний вітер знову пригортає.
Як багато у житті змінилось,
Вже надія з безодні підіймає.
Сліди наступні,кроки,а що далі?
Чому втрачаємо розум і берем
Тягар,що допомагає печалі,
А ти в моєму серці помер.
Не зарікаюсь,бо складне існування,
І у душі любов ще жива,
Та вона, то вже не кохання,
А спогад,який не мина.
Куди постійно поспішаємо,
Не цінуємо хвилину,яка дорога.
Проходить час і з болю помираємо,
За поведінку свою і пусті слова.
Як і минулого року квіти розцвітуть,
Бо знову приходить їхня пора,
Та наші стежки по – різному ведуть,
І не зведе їх цьогорічна весна.
Не потрібно проклинати минуле,
Хоч від нього мелодія сумна.
Невже,ми ще не збагнули,
Що долі теорема складна.
Оживу! Я не здамся без бою,
Не зламає твій образ у сні,
Бо закінчується все маною.
І зрадливі люди усі.
Я серце міцно закрила,
Тому що в ньому одна пустота,
І тихо весну попросила,
Щоб стала я кам’яна.
Квітуча царівна сама усе знала,
Що і кому роздала.
Людина ж до всього звикає,
Навіть,якщо у неї нічого нема.

Я пам'ятаю твій номер давно напам'ять,
От тільки ніяк зателефонувати не наважуся.
Соромлюся, хвилююся, лаю себе,
За те, що продовжую любити тебе.

Чому так швидкоплинно щастя,
І любов не може тривати довго?
Нам з тобою доводиться розлучитися,
Розбиваючи серце на уламки.

Може бути, розлука не навічно,
Може бути, ми скоро побачимося.
Щоб відчути всю радість зустрічі,
Треба пережити горе розлуки.

Прощай! Прийшла пора розлучитися...
Тоскно стискається серце.
Люблю тебе, але попрощатися
Доводиться, куди ж подітися?

Побачимося з тобою не скоро,
Сумним буде розставання.
«Прощай» не правильне слово.
Давай скажемо: «До побачення!»

Ти ніби без вад,
Ти — суцільна досконалість,
Для мене з тобою бути поруч —
Найвище блаженство.

Краса душі і тіла
У гармонійному сочетаньи,
Кажу тобі я сміло —
Ти чарівне созданье!

Голос мій тремтить мимоволі,
Але не стану я соромитися.
Від душі тобі сьогодні
Я хочу в любові зізнатися.

Може, це буде дивним,
І я тебе здивую.
Тільки я мовчати не стану.
Знай же: я тебе люблю!

Розлучаємося. Це боляче.
Це сумно і сумно.
І сльоза біжить мимоволі.
Гіркий прощальний поцілунок.

Я тебе люблю, але все ж
Судилося нам розставання.
Невже серце зможе
Жити з тобою на расстояньи?

Але закінчиться розлука
І не буде тривати вічно.
Без тебе не життя, а мука.
Я люблю тебе. До зустрічі!

Ми з тобою без кінця милувалися,
Коли зірки купалися у фонтані,
І сміялися над ними безтурботно,
Мовляв, щастя не може бути вічним.

Ми ж не знали тоді, що і нас чекає розлука,
Для закоханих вона — справжня мука.
Але готові пройти це випробування,
Навіть якщо доведеться чекати ціле літо.

З тобою на край світу готова йти.
Туди, де зоря, де народжуються сни.
Любити одну, віддавати лише тобі
Все те, що так довго зберігала в душі.

Свій маленький світ я тобі подарую,
Відкрию в ньому дверцята і шлях вкажу.
Для щастя не треба гори золотий,
А просто, коханий, будь поруч зі мною.

Вкриває так ніжно планета,
Оксамитовим покривалом тебе,
Всі диханням ночі зігріте,
Місяць ніжно пестить, люблячи.

Нехай пригрезится тихе море,
Будиночок, сад і собака в квітах,
Про кохання хай розкажуть прибои,
Все станеться як у дивовижних мріях.

Ти добра, ніжна, славна,
І любиш мене це головне.
Немає в світі тебе красивіший,
Жити з тобою на світі тепліше.

Все життя прожити хочу я лиш з тобою,
І вдень і вночі чути твій голос.
Ти моє щастя, надія, радість,
Ти моя дика, таємна слабкість.